Фоторепортаж
Бо в них найкращі наші сподівання,
Готові зірку зняти з небосхилу
Та мусим добре істину збагнути,
Тому щоденно маєм пам’ятати,
Щоб у дітей була душа іскриста,
На Землю сонце промені сипнуло


















Я із дітьми








Нема світлішого
нічого в цілім світі,
Як сонце ясн й
чисті небеса.
Нема нічого
кращого, як діти,
Бо в них
любов, надія і краса.
Бо в них найкращі наші сподівання,
Вершина, може,
нашого буття.
Тому-то ми без
зайвого вагання
За них віддати
можемо життя.
Готові зірку зняти з небосхилу
І прихилити
небо голубе.
Щоб тільки
дітям у житті щастило,
Бо в дітях ми
продовжуєм себе.
Та мусим добре істину збагнути,
(Інакше гірка
чаша не мине),
Що смачно
їсти, модно одягнути —
Це ще не все,
не саме головне...
Тому щоденно маєм пам’ятати,
Який би пост
не обіймали ми.
Весь жар душі
потрібно їм віддати,
Щоб діти
виросли хорошими людьми!
Щоб у дітей була душа іскриста,
Неначе сонце
раннє золоте,
Велика, добра,
світла, чиста-чиста...
Давайте будем
думати про те!
На Землю сонце промені сипнуло
І синьо
усміхнулись небеса.
То ж дай нам
бог, щоб лихо нас минуло.
Хай радують
нас діти і краса.




Я із дітьми

Немає коментарів:
Дописати коментар